Сестра медична закладу - ЯВОРСЬКА СВІТЛАНА МИКОЛАЇВНА

Стаж роботи - 28 років                                                                                                                                                                                                                  Спеціаліст першої категорії

Ртуть дуже небезпечна. Потрапити в організм вона може двома шляхами: через травний тракт або дихальні шляхи. Результат – ртутне отруєння, перебіг якого може бути тривалим і без якихось загальних симптомів. Дратівливість, нудота, схуднення. Подумаєш, з ким не буває… Проте це отруєння повільно, але точно підкрадається до найважливішою ділянки нашого організму – центральної нервової системи та нирок.

А тому, розбивши термометр, пам’ятайте основне: прибирати ртуть треба ретельно і швидко.

• Перед збиранням ртуті одягніть гумові рукавички: речовина не повинна торкатися оголених ділянок шкіри.

• Локалізуйте місце аварії. Ртуть прилипає до поверхонь, її легко можна рознести на підошвах взуття по інших приміщеннях.

• Максимально ретельно зберіть ртуть і всі частинки термометра в скляну посудину з холодною водою, щільно закрийте кришкою. Вода потрібна для того, щоб ртуть не випаровувалася. Банку тримайте далеко від нагрівальних приладів.

• Дрібні крапельки можна зібрати за допомогою шприца, гумової груші, двох аркушів паперу, лейкопластиру, скотчу, мокрої газети.

• Банку слід передати фахівцям служби «101».

• Відчиніть вікна та провітріть приміщення. Якщо десь залишилося якісь випари, нехай вони вивітрюються.

• Місце розливу ртуті обробіть концентрованим розчином марганцівки або хлорного вапна. Це окислить ртуть. Якщо їх удома немає, можна приготувати гарячий мильно-содовий розчин: 30 грамів соди, 40 грамів тертого мила на літр води.

• Викидати розбитий термометр у сміттєпровід. Два грами ртуті здатні забруднити шість тисяч кубометрів повітря.

• Не можна підмітати ртуть віником: жорсткі його прутики подрібнюють отруйні кульки на пил.

• Не можна збирати ртуть із допомогою пилососа: повітря полегшує випаровування рідкого металу. До того ж пилосос після цього доведеться відразу ж викинути.

• У жодному разі не можна створювати протягу до того, як ви зібрали ртуть, інакше блискучі кульки розлетяться по всій кімнаті.

• Не можна прати одяг і взуття, які контактували з ртуттю, у машині. Цей одяг найкраще викинути.

• Не можна спускати ртуть у каналізацію. Вона має власність осідати в каналізаційних трубах. До речі, витягти ртуть із каналізації – неймовірно складно.

До речі, сполуки ртуті є в різних технічних пристроях. Наприклад, у лампах денного світла, батарейках, деяких фарбах. Будьте обережні.

Правець — гостра інфекційна хвороба, що належить до групи ранових, спричинена Clostridium tetani, та характеризується враженням центральної нервової системи у вигляді постійного тонічного напруження скелетних м’язів та періодичними генералізованими судомами.

Хвороба зазвичай має гострий перебіг, виникає після травматичних пошкоджень шкірних покривів та слизових оболонок. Інфікування можливе після потрапляння бруду чи випорожнень тварини, що є спороносієм, у пошкоджену ділянку, або при укусі тварини.

Основною системою організму людини, що вражається при захворюванні на правець, є нервова. Клінічна картина включає різні прояви: від спазмів та головного болю до опістотонусу та непрохідності дихальних шляхів.

Правець: збудник

Збудник правця Clostridium tetani — це паличка. За несприятливих факторів зовнішнього середовища, як фізичних, так і хімічних, вона утворює спори, які можуть зберігатись в ґрунті десятками років. При достатній вологості, сприятливій температурі та відсутності кисню спори проростають в вегетативні форми. Правцевий екзотоксин є однією з найсильніших бактеріальних токсичних речовин, який по силі поступається лише ботулінічному.

Збудник правця живе в кишечнику травоїдних тварин (свиней, кіз, корів, коней), звідки разом з калом виходить назовні та потрапляє в ґрунт. Найкраще росте та розмножується в вологому та теплому кліматі, де ґрунт збагачений органічними речовинами.

Інфікування правцем можливе:

• коли бруд чи землі, що містить матеріал зі спорами, потрапляє в мілкі ранки;

• при укусі тварини;

• при травмуванні гострими предметами, уламками деревини;

• через пупкову ранку при позалікарняних пологах, коли використовується нестерильний медичний інструментарій.

Найбільш набезпечними є розчавлені, глибокі, колоті, вогнепальні рани зі стороннім тілом.

Увага!Правець не може передаватися від людини до людини.

Правець: симптоми, інкубаційний період

Інкубаційний період правця може тривати від 1 дня до декількох місяців. Існує пряма залежність між тривалістю інкубаційного періоду та важкістю захворювання – чим коротший інкубаційний період, тим важче перебігає захворювання, і навпаки. Окрім того, чим далі рана знаходиться від центральної нервової системи, тим довший інкубаційний період.

Види правця

Розрізняють декілька різновидів правця:

• генералізований – найтиповіший прояв захворювання, складає 80% серед усіх випадків;

• місцевий – рідкісна форма, проте, може стати передвісником генералізованої форми хвороби; летальність складає 1%; симптоми проявляються лише в тій анатомічній ділянці, де локалізована травма;

• головний правець – симптоми захворювання локалізуються в ділянці голови;

• правець новонароджених – розвивається у новонароджених, матері яких не були вакциновані; вхідними воротами є пупкова ранка.

При неповноцінній медичній допомозі і за умови відсутності щеплення від правця, ризики смерті сягають 70% і залежать від пошкодження, лікування, загального стану постраждалого, віку. Якщо медичну допомогу людині не надали взагалі, імовірність смерті від правця майже стовідсоткова.

Увага! Наголошуйте пацієнтам, щоб негайно зверталися до лікаря при появі перших симптомів правця.

Правець: вакцинація

Відповідно до календаря профілактичних щеплень в Україні дітей вакцинують від правця у віці:

• 2 місяці

• 4 місяці

• 6 місяців

• 18 місяців

• 6 років

• 16 років

Для вакцинації МОЗ централізовано закуповує вакцину проти кашлюку, дифтерії та правцю — АКДП. Вона містить цільноклітинний кашлюковий компонент, що забезпечує найкращий захист.

Оскільки імунітет проти правця зберігається приблизно впродовж 10 років, ревакцинація дорослим необхідна кожні 10 років. Ревакцинацію здійснюють вакциною для профілактики дифтерії та правця АДП (у віці 6 років) та вакциною для профілактики дифтерії та правця зі зменшеним вмістом антигена АДП-М (в 16 років та дорослим у віці 26 років).

Щоб мати найліпший захист, важливо вакцинуватися вчасно.